Друзья мои, мы верующие люди
Так почему же паника и страх у нас?
Когда-то Господу мы искренне сказали,
Что ВЕРУЕМ ,а что произошло сейчас?
Господь все тот же, он не изменился,
А что случилось с нами-посмотри,
Мы каждый день о вирусе читаем,
А Библия, Господь- остались где-то позади?
Вы вспомните, когда он вас оставил?
У вас нет хлеба, крыши нет над головой?
За что страдал наш любящий спаситель?
Что б жизнь на небесах имели мы с тобой!
У Господа о милости просите
Помажте косяки пречистой кровью Христа.
Что бы прошел губитель мимо,
Что б наша жизнь иной смысл обрела.
Вы посмотрите, как мы все сплотились ,
Единым телом стала Церковь враз.
Мы молимся , заботимся о ближнем ,
Быть может вирус в сердце был у нас?
Воспряньте в теле все, преобразитесь,
Пусть с наших уст благая весть звучит для всех
Тому, кто болен, скажем дружно-Вы держитесь!
Ведь и для вас Христос Воскрес, Христос воистину Воскрес!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
